Конференції

Діючим законодавством визначено, що місцевий орган виконавчої влади за місцем походження дитини вживає усі заходи щодо влаштування її в сім’ю громадян України (пункт 35 Порядку провадження органів опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міні стрів України від 24.09.2009 № 866).
Дитячі будинки сімейного типу, як і прийомні сім’ї, створюються в інтересах кожної дитини, яка втратила батьківське піклування, в районі, місті, селищі, з тим, щоб не направляти дитину в інтернат, а піклуватися про неї тією громадою, де вона втратила батьків.
Одним з найголовніших принципів реалізації державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є виховання та утримання дітей за принципом родинності. Адже діти мають право підтримувати особисті контакти з родичами, братами, сестрами. Дитячий будинок сімейного типу створюється, в першу чергу, для з’єднання братів та сестер, які залишились без піклування батьків.
Це також дає можливість підтримувати зв’язки з біологічними батьками, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Щороку у 1,5 – 2 рази зростає кількість прийомних дітей та дітей-вихованців, що повертаються в біологічну сім’ю.
Окрім того, сьогодні відповідно до законодавства щодо досягнення повноліття після вибуття дитини з такої сім’ї, місцевий орган виконавчої влади має забезпечити її впорядкованим житлом за місцем її останнього проживання (ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства»). Це спричиняє певні труднощі для дітей з інших регіонів, адже в більшості випадків спрацьовує механізм забезпечення житлом саме за місцем походження дитини.